А скажіть мені, чи вчора хтось з вас згадав, що 1 травня то день солідарності трудящих, мир, труд, май і шашлики?
Схоже ще одна совєцька традиція пішла за руzкім кораблем.
Івано-Франківськ не майорів лозунгами й прапорами і продовжував жити своїм тривожним (бо війна) і водночас (як не парадоксально) мирним життям. Чи швидше тиловим?
В місті пройшли дві чудові виставки – франківської художниці Христини Дувірак в Музеї мистецтв Прикарпаття та художниці з Дніпра Юлії Дунаєвої у виставковій залі обласної спілки художників.
Мешканці міста насолоджувались весняним теплом, але раптом різким неприємним звуком вривалася у вуха іноземна російська мова, якої на вулицях міста за час повномасштабної війни стало занадто багато.
Традиція говорити мовою ворога нікуди не поділася. Нею розмовляють молоді мами з малими дітьми, нею говорять молоді люди з ВПО. Говорять голосно, іноді навіть здається, що виклично.
І тут одразу згадуєш слова українського актора Богдана Бенюка “Береш прут. І по сраці прутом, щоб він забув навіки вічні про те, що є російська мова… Воюй із ними, бийся з ними, прутом бий, пляшкою з-під води по голові бий старших”.
Дійсно, іноді хочеться вдарити й не лише пляшкою по голові. Але це, насправді, ніц не дасть. Може викликати навіть зворотній ефект. Та й дітей бити в 21-му столітті не комільфо. Але і м’якою силою теж ніц не досягнеш. Бо якщо вони досі не перестали говорити (хоча б публічно) цією гидотною говіркою, то вже не перестануть. Хіба б на державному рівні ввели штрафи за публічне використання російської мови.
Але так не буде, бо під димовою завісою війни центральна влада навпаки продовжує наступ на українську мову. Йдеться про проєкт Закону “Про професійну освіту” (№13107-д), який передбачає можливість створення окремих груп з навчанням мовами національних меншин у закладах професійної освіти — за умови наявності не менш як восьми охочих. Цей Законопроєкт 16 квітня 2025 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні. Зрозуміло ж, що йдеться в першу чергу, про мову російську.
От за такі законопроєкти й треба бити й не лише пляшкою по голові.
Що ж до російської мови на наших вулицях то, порівняно з 2022 роком, дещо змінилося. Тоді ВПО в більшості своїй зверталися до місцевих російською. Тепер цього практично немає. Перший удар Галичина відбила. Мовчазним, але агресивним несприйняттям. Когось, можливо, навіть побили. Й не обов’язково прутом.
Совєцьких традицій треба позбуватися.
Володимир Мулик
Джерело: Анонс контракт, 2. 5. 2025.