Вибачте, що не про Трампа.
От вирішив написати про фемінізм, знаючи, що нариваюся, але…
Отже, за що бореться фемінізм згідно Вікіпедії:
“Феміністичний рух від свого зародження виступає за права жінок, включно з виборчими (голосувати та бути обраними у владу), трудовими (здобувати освіту, працювати та отримувати справедливу (рівну з чоловіками) платню), володіти власністю, укладати договори, рівними правами у шлюбі (опіка над дітьми, декрети), репродуктивними (планувати сім’ю, контролювати народжуваність)”.
Тобто, можемо сміливо констатувати, що ідея фемінізму від самого виникнення була благородною та ставила благородні цілі. На досягнення цих цілей пішло майже два століття й що ми маємо на виході? Та ж Вікіпедія запевняє, що всі цілі, котрі були поставлені першою та другою хвилею фемінізму наразі досягнуто.
Здавалося б – можна заспокоїтися й зайнятися конструктивом, але ж ні. То ж третя й особливо четверта хвиля фемінізму вже почали боротися не за права жінок, а проти чоловіків, як таких.
Саме представниці четвертої хвилі в тому ж Івано-Франківську бігають по художніх виставках й вишукують сексизм в картинах художників, саме одна з них на нещодавній презентації монографії про мистецтво Західної України кінця 20-го, початку 21-го століття спитала авторку монографії, чому та не виділила жінок-художниць в окрему статтю. Що це, як не заклик до сегрегації? Власне – окремі жіночі вагони – це вже сегрегація. Що на черзі – роздільне навчання хлопців і дівчат?
Всілякі феміністичні сторінки в соцмережах не гребують такими висловами щодо чоловіків, як “старигані” (що є ознакою ейджизму) і “мудачки” (що є звичайним хамством). Але їм можна, бо вони ж на вістрі боротьби.
От тільки питання. Боротьби з ким? Чи вірніше – проти кого? Та проти чоловіків.
Якщо вже не потрібно боротися за виборче право, то можна боротися проти флірту на вулиці, називаючи це сексуальними домаганнями, забуваючи при цьому, що багато цілком міцних сімей утворювалося саме завдяки такому знайомству.
Так, сексуальні домагання – це погано, але бажання провести межу між, власне, домаганням і заграванням відсутнє.
З таким підходом можна домахатися до палички намальованій на паркані – “чому паличка, а не кружечок?”. А якщо буде кружечок, то назвати це сексизмом.
Втім, однією з помилок новоявлених “феміністок” є те, що вони гадають, що їх підтримують всі, без виключення, жінки. На щастя – це не так, бо ще достатньо жінок з тверезим розумом.
Чому я взяв слово “феміністок” в лапки? Та тому, що це не фемінізм. Це має цілком іншу назву й назва цьому – мізандрія. Хто не знає що це, можете ґуґлити.
Володимир Мулик
Джерело: Анонс контракт, 28. 2. 2025.