Отець Ігор Пелехатий: Люди розчаровані тим, що ієрархи та духовенство їхніх Церков не відчули вимог часу і не дозволили бодай спом’янути урочистість Різдва Христового 25 грудня.
25 грудня церква Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця, що на вул. Ленкавського в Івано-Франківську, здається, ще не бачила такої кількості вірян, а прилегла до цекркви вулиця — такої кількости автомобілів, якими поз’їжджалися сюди на подячне Богослужіння з нагоди вселенського Різдва Христового ті франківці, які є прибічниками святкування народин Ісуса Христа 25 грудня.
Про це розмовляємо з настоятелем храму — отцем Ігорем Пелехатим.
— Українці якраз вшанували одне з найвеличніших свят року — Різдво Христове. Цього року було по-особливому, а дехто навіть двічі святкував…
— Насамперед нинішнє Різдво Христове ми вперше після 1945 року відзначали в умовах кривавої загарбницької війни московитської імперії зла проти України. І цей реальний стан загрози знищення нашої держави радикально вплинув на духовне життя і календарну орієнтацію. Українці вперше в історії віддали перевагу даті святкування Різдва Христового 25 грудня за григоріянським чи новоюліянським календарем — разом з усім християнським світом, не бажаючи святкувати Різдво 7 січня одночасно з агресором і його ідеологічним рупором РПЦ МП.
Наприкінці 2022 року наші урядовці вирішили почути думку народу з цього приводу. З ініціятиви міністерства культури в мобільному застосунку «Дія» відбулося голосування, коли ми бажаємо святкувати Різдво: 25 грудня чи 7 січня? Загалом взяли участь понад 1,5 мільйона українців з різних куточків держави. Найбільшою кількістю голосів – 58,99% або 903265 – підтримали святкування Різдва 25 грудня. За «7 січня» проголосували 25,48% або 390125 людей. Ще 192788 (12,5%) українців не вирішили якій даті віддати перевагу і проголосували за обидві.
Отже, це знакове і безпрецедентне за кількістю респондентів голосування однозначно підтвердило – переважна більшість українців бажає святкувати Різдво Христове 25 грудня (і відповідно – всі свята церковного року) за григоріянським/новоюліянським календарем: разом з усіма християнами світу.
— Чи підходили до Вас іванофранківці із запитаннями, коли святкувати Різдво? Напевне ж є люди, які вагались щодо дати святкування Різдва. Які аргументи Ви наводили?
— Справді, дуже багато українців – і православних, і греко-католиків – відзначали Різдво Христове 25 грудня. Але, на превеликий жаль, майже всі вони звершували цю урочистість приватно, обмежившись переважно святвечерею. Усе тому, що в їхніх храмах того дня була звичайна недільна Літургія, на якій навіть не було згадки про Вселенське Різдво Христове. Люди були збентежені і розчаровані тим, що ієрархи та духовенство їхніх Церков не відчули вимог часу і не дозволили бодай спом’янути урочистість Різдва Христового 25 грудня, хоча б на знак солідарності з усім світовим християнством. Вважаю, що це повинно стати серйозною призадумою для наших єпископів, адже своєю незрозумілою нерішучістю і зволіканням щодо проведення календарної реформи вони змушують мільйони своїх вірних відзначати це величне свято поза храмом, без участі у різдвяній Літургії.
Безперечно, на календарну орієнтацію українців радикально вплинуло брутальне і криваве вторгнення ординської московії. Тому не втомлююсь аргументувати конечну необхідність зміни юліянського церковного календаря на григоріянський вражаючими своєю актуальністю словами Блаж. Свмч. Григорія Хомишина, єпископа Станиславівського, який впроваджував календарну реформу у своїй єпархії ще 107 (!) років тому, під час Першої світової війни, коли російські царські війська окупували Галичину, насильно насаджуючи «руzzкій мір» і православіє. Єпископ Григорій Хомишин аргументував необхідність календарної реформи у своєму пастирському посланні «Про післанництво українського народу в католицькій Церкві» від 15 лютого 1916 року, зокрема, так:
«…Хто ми є? Бо якщо ми не маємо нічого спільного з державою російською, то чому тримаємось календаря російського? Чи це не відбилось на нас страшними і вражаючими наслідками в часі подій цеї світової війни?… Чи такі потрясаючі трагедії були би мали у нас місце, або в такій мірі, якщо би ми були раз зірвали всякі мости впливам і агітаціям російським в нашім народі? А одним з таких мостів, і то найсильнішим, є якраз обходження свят і торжеств церковних після календаря російського».
Поряд з цим аргументом особливо вагомим та визначальним є також той, що юліянський календар за дві тисячі років «відстав» від астрономічного григоріянського на 13 днів, і тому настала найвища пора цю технічну помилку виправити. Найкраще це зробити з початком церковного літургічного новоліття, яке настане 1 вересня 2023 року. До того часу єпископатам українських Церков потрібно лише просто і доступно пояснити своїм священникам та вірним конечність і безболісність календарної реформи, нарешті її здійснити та єдиним серцем і устами відзначати християнські свята церковного річного кола з усім християнським світом.
— Ви в своїй парафії здійснюєте Різдвяне богослужіння 25 грудня ще з 2013 року. Остання літургія 25 грудня 2022 року чимось відрізнялася від попередніх за участю в ній вірян?
— Так, на знак солідарности зі Вселенською Христовою Церквою наша парафія почала відзначати Різдво Христове 25 грудня, починаючи з року перемоги Майдану Гідности. Як тоді, так і тепер не було жодного заперечення збоку парафіян. Але різдвяні урочистості 25 грудня 2022 року стали особливо знаковим і зворушливим святом не лише для нашої парафії, але для всього м. Івано-Франківська. За кількістю присутніх вірних на святій Літургії це було наймасовіше Богослужіння в нашому храмі за всі чотири роки з часу його освячення. Храм і церковне подвір’я були переповнені молоддю і дітьми, а до святого Причастя приступило кількасот людей. Це стало найпромовистішим свідченням, що українці вже повністю дозріли до календарних змін, прагнуть почувалися єдиною християнською родиною планети Земля і нарешті остаточно – ментально й духовно – звільнитись від осоружних і вбивчих тенет «старшого» кривавого «брата»-садиста.
— Зрозуміло, що УГКЦ в масштабах України має справу з більш строкатим ставленням своєї пастви до церковного календаря, аніж ви у своїй парафії. Поряд із тим виглядає, що священство цієї церковної інституції назагал мало переймається календарною проблемою попри її визрілість. Навіть деякі єпископи ПЦУ, як зокрема, митрополит з Волині Михаїл, більш вигідно виглядають у цьому аспекті. А тому, отче Ігоре, на юліянському тлі греко-католицьких священників Ви зі своїми григоріянськими симпатіями виглядаєте радше, як біла ворона. Це не заважає у поширенні Божого слова серед нашого люду?
— Зовсім не заважає, радше навпаки: люди почали більше горнутися до церкви, значно збільшилася присутність дітей і молоді. Наші парафіяни, іванофранківці, вся українська спільнота прагне якісних змін, прагне, зокрема, позбутися отого хронічного ментального роздвоєння, яке спричиняє дотримання старого юліянського календаря. Відрадно, що вже значна кількість парафій ПЦУ і УГКЦ почали літургічне життя за григоріянським/новоюліянським календарем. Особливо імпонує тверда і рішуча позиція згаданого вами митрополита Волинського і Луцького ПЦУ Михаїла, який повністю перевів свою єпархію на новий календар. Це зробив також православний парох Криворівні о. Іван Рибарук, парафії ПЦУ на Рівненщині і Буковині. У Греко-Католицькій Церкві попереду Закарпаття: на новий григоріянський календар перейшли дві парафії в Ужгороді і одна в Хусті. Багато розпочали перехід, не афішуючи його, щоб не наражатись на дисциплінарну реакцію своїх ієрархів.
Тому процес календарної реформи динамічно розвивається, а це вселяє надію, що вона цього року буде звершена. Злегка перефразовуючи слова світоча боротьби за соборну і самостійну Українську державу Степана Бандери, можемо ствердити, що ніщо не зупинить змін, час яких настав.
— Церковний календар 2023 року у Вашій парафії був цілковито вже за григоріянським стилем чи продовжилося дублювання свят?
— Так, починаючи від Різдва Христового 25 грудня 2022 року ми звершуємо літургійне служіння за григоріянським календарем. Водночас розуміємо силу традиції і звички, а тому на прохання багатьох наших парафіян ми також відслужили різдвяне Богослужіння 7 січня. Те ж саме стосується і свята Богоявлення та Йорданського освячення води, яке ми звершили 6 січня, але на прохання вірних, які того дня були зайняті у праці, зробимо це й 19 січня. Не бачу жодних труднощів. Вважаю, якщо єпископи і священники постійно доноситимуть своїм вірним позитивну суть календарної реформи, то вона буде звершена швидко і без жодних непорозумінь.
У зв’язку з цим наостанок хочу ще раз зацитувати дуже актуальні слова Блаж. Свмч. Григорія Хомишина із згаданого пастирського послання: «Якраз нинішні події воєнні аж надто висвітлили пекучість і конечність тих розпоряджень в справі календарної реформи. Кому в сих останніх часах не отворили очей страшні наслідки нашої нерадивости, той вже залишиться сліпим на сі справи і по всі часи. Якраз гук гармат (…), якраз ті завзяті бої (…), якраз ті хмари ворожого війська, які впали кровавою тучею на наш край, принаглили мене до написання сего послання і до видання сих розпоряджень. ТЕПЕР ВИРІШУЄТЬСЯ ДОЛЯ НАШОГО НАРОДУ(…) Досить вже тої офензиви (відступу) з нашої сторони, досить вже того «благорозумного» отягання, застановлення і розваги. Якраз тепер треба рішитись нам йти вперед у календарній справі, а чим скоріше ми се учиним, тим краще».
Розмовляв Петро Парипа.
Джерело: “ФРАНКІВСЬКА ГАЗЕТА”, №1 (122).